Проблеми розвитку дитини з ОМЗ, ЗПР, способи їх корекції

Була така історія… Коли верблюда запитали:

– А що це у тебе шия крива?

– А що в мене взагалі рівне?

– у відповідь перепитав верблюд. Таким чином, можна поцікавитися, а що в нас взагалі не перешкоджає процесу пізнання? Наша загальна педагогічна/освітня система – це така штука, що не будемо про сумне. Але, на щастя, є альтернативи – такі, де досвідчені люди розробляють програми та методики для дітей, у тому числі допомагають подолати основні труднощі розвитку дитини з особливими (ОМЗ), специфічними та делікатними потребами. Психологічний центр “I SEE YOU” (перебуваємо в Бучі, Ірпені) – саме те місце, де ніщо не перешкоджає пізнанню – ніякому, нічому і ні для кого …  Але у латинян була максима Praemonitus – praemunitus, тобто хто попереджений, той озброєний. Тому розберемо, які фактори перешкоджають пізнавальним процесам і як не піддатися їхньому негативному впливу.

Що важливо та як подолати основні труднощі розвитку дитини

Була колись така ідея, що не треба брати «на ручки» малюка, що плаче. Тому що це вважалося негативним фактором – погано привчати до рук, до заколисування, до того, що матуся завжди поруч і захищатиме… Цю педагогічну думку сьогодні повністю спростували. Педагоги-професіонали з того боку, яка «топить» за реалізацію всіх актуальних потреб дитини: про годування за потребами, а не за годинником; про адекватну сенсорну стимуляцію і будь-яке спілкування, як це найбільш можливо; про активніший взаємозв’язок з немовлям – і мати, і бабуся, тато, дідусь, няня тощо. – будь-який значущий дорослий робить свою працю із сенсорної стимуляції та інтеграції дитини, а це дуже цінно для дитини. Чому?

• Розвиток та зміцнення нервової системи. Різноманітні сенсорні стимули – зорові, слухові, тактильні, вестибулярні та пропріоцептивні сприяють розвитку нейрональних зв’язків.
• Розвиток почуттів та сприйняття – дослідження навколишнього світу через почуття – допомагає розвивати здатність сприймати, інтерпретувати та реагувати на різні сенсорні сигнали – розрізняти текстури, звуки, запахи та візуальні стимули, що сприяє пізнавальному розвитку та покращує здатність обробляти їх та адаптуватися до світу.
• Регуляція уваги та емоцій: допомога заспокоєнню, зосередженню чи навпаки, активізації та підбадьорення.
• Розвиток рухових навичок: наприклад, шляхом різних тактильних та вестибулярних стимулів, дитина розвиває свої моторні навички, координацію та рівновагу.
• Соціальна взаємодія та зв’язок з оточуючими людьми, що сприяє формуванню прихильності, довіри та взаємодії з дорослими.

Все це у комплексі допомагає подолати основні труднощі розвитку дитини.

Тому обмеження сенсорної стимуляції, особливо на етапах раннього розвитку, дуже поганим чином впливає на майбутній розумовий розвиток дитини .

Соціально-економічний фактор у розвитку дитини

Всі знають, що краще бути багатим і здоровим, а бідним і хворим погано, «також і у квіточок», тобто у дітей… Негативно впливають на повноцінні когнітивні процеси пізнання, освоєння знань та навичок:

• Доступ до якісної освіти – обмежений вибір добрих навчальних закладів або доступність кваліфікованих викладачів,
• Малі ресурси та матеріальні умови,
• Обмежені можливості та доступ до музеїв, виставок, заходів, мистецьких та наукових проектів тощо.
• Стреси та соціальна нестабільність.

Але є певні «пастки» – я не можу купити дитині дорогий конструктор чи ляльку із триповерховим будиночком. Так. Завжди є певний соціально-економічний розрив – хто Ілон Маск, а хто менеджер із продажу, це нормально, це життя. В одній старовинній історії про східний султан, чиє багатство порівнювалося з чисельністю крапель океану та піщинок на узбережжі, той запитав мудреця про найкращі іграшки для своїх дітей, з чого їх краще зробить – із золота та смарагдів, чи зі срібла та алмазів? І мудрець відповів, що малюкам потрібно дати каміння, палички та клаптики тканини, все інше зробить розум та фантазія. Сучасні педагоги тільки б додали про абстрактне мислення, комбінаторику та розвиток нейронних зв’язків через надання простим формам складних ігрових функцій.

Допоможемо у розвитку вашої дитини.
Запис та консультація за телефоном:  +38 (067) 870 00 23

Емоційні бар’єри та труднощі розвитку дитини

Хвора тема. Але спільна ідея, що долає перешкоди – не існує непереборних емоційних бар’єрів між дитиною та батьками/бабусями/дідусями тощо. Будь-які емоції мають право існування. Усі почуття природні і мають бути виражені. І так, негативні також. Ми всі люди, ми відчуваємо певні почуття щодо певних стимулів. Це природно. Але коли прояви почуттів стають бар’єром для самопрояву дитини, для взаємодії його та світу, для пізнання світу – це не добре. Говорити дитині «не гнівайся», «не смійся», «не плач» тощо. – Дуже неконструктивно. Дорослі люди можуть контролювати спосіб вираження емоцій назовні. А дитину ще треба навчити.

За наявності проблеми емоційного дисконту батькам потрібно:

• звернутися до спеціаліста-психотерапевта (який допоможе їм – дорослим, з’ясувати та відрефлексувати проблему),
• звернутися до спеціаліста вже у дитячому центрі – обидві точки зору на проблему важливі.

І добре, коли фахівець-нейропсихолог має досвід саме з проблем спілкування дітей з порушенням емоційних проявів (наприклад, РАС, СДУГ, ЗПР, ОМЗ, синдром Дауна, травматичні або вроджені порушення ментальної сфери і т.п.), що мають свої нетипові, особливі потреби, які не кожен спеціаліст-психотерапевт «по дорослих», чи «по нейротипічних дітях» зрозуміє. Тому слід звернутися до того психологічного центру, де розуміються саме на таких труднощах – у «I SEE YOU».

Нерозуміння мови як передумова відставання у розвитку

Мовні перешкоди в дітей віком є ​​актуальною проблемою. І поза Україною (так, є спільнота-діаспора, яка здавна живе в інших країнах, і ті, хто евакуювався для збереження життя дітей після початку повномасштабної війни 2022 р.), та непорозуміння щодо мови спілкування в самій країні. Крім того, що ні мовні, ні жодні взагалі питання не можуть бути підставою для цькування, знущання або приводом дражнити жодну дитину, є вплив мовних непорозумінь (якщо дитина не розуміє мову, якою спілкується сім’я чи середовище), як негативних факторів:

• Ускладнення комунікації та взаємодії малюка з оточуючими: батьками, вчителями та однолітками, обмеження можливостей в обміні інформацією, вираженні думок та емоцій.
• Уповільнення розвитку мови та мовних навичок, ускладнення здатності засвоювати нові слова, граматичні правила, розвивати спілкування.
• Проблеми із засвоєнням освітніх програм навчання, труднощі у засвоєнні знань.
• Перешкоди для соціальної адаптації – нерозуміння мови, якою говорять однолітки, труднощі у взаємодії та налагодженні дружніх відносин.
• Психологічні аспекти – почуття ізоляції, низької самооцінки та фрустрації негативно позначаються на мотивації, інтересах та загальному благополуччі.

Підтримка батьків та спеціалістів освіти допомагає дитині розвивати навички мови, покращувати комунікацію та забезпечувати повноцінний розвиток.

Когнітивні перешкоди посилюють труднощі розвитку дітей з ОМЗ

Це фактори, які можуть ускладнювати засвоєння знань та умінь, розвиток пізнавальних навичок та загальну розумову функцію:

• Обмежена увага та концентрація: деяким дітям складно зосередитися на завданні чи утримати увагу на певній інформації протягом тривалого часу.
• Обмежений ресурс пам’яті – короткострокової та тривалої – відповідає за запам’ятовування та обробку інформації. У дітей, особливо з РАС, ЗПР та СДУГ, ці процеси можуть йти інакше, що ускладнює їхню здатність утримувати та обробляти інформацію.
• Проблеми з плануванням послідовності дій та організацією/підпорядкуванням інформації ускладнюють здатність дитини розбити завдання на кроки, прогнозувати та «думати про завтра».
• Обмежені навички вирішення проблем та адаптації до нових ситуацій – складність аналізувати, робити альтернативні рішення та вибирати ефективні стратегії.
• Особливе чи нетипове мислення: деяким дітям може бути складно аналізувати, синтезувати та обробляти інформацію, вирішувати багатокрокові завдання та застосовувати теорію на практиці.

Когнітивні бар’єри та труднощі розвитку дитини можуть бути тимчасовими або усувними за підходящої психолого-педагогічної підтримки та допомоги. Індивідуальні освітні підходи, навчання підлітків та дітей стратегіям покращення уваги та пам’яті допомагають подолати ці складності та забезпечити розвиток.

Канали сприйняття інформації

Людина отримує інформацію через п’ять почуттів: зір, слух, тактильність, нюх та смак (ще говорять про шосте почуття – інтуїцію, але це дискусійне). Кожен із сенсорних каналів дуже важливий. Обмеження можливостей для повноцінного сприйняття та обробки інформації з навколишнього середовища негативно впливає на здатність дитини до розвитку, просторового мислення, моторики та інших когнітивних процесів. Якщо хоча б один з них працює не так, то вплив порушення входу (частковий або повний) сенсорного сигналу є дуже негативним:

• втрата слуху може ускладнювати мовний розвиток дитини, дає труднощі у сприйнятті та розумінні мови, навичок читання та письма.
• втрата чи зниження гостроти зору може ускладнювати візуальне сприйняття світу, обмежувати здатність інтерпретувати візуальну інформацію та розвивати навички просторового мислення.
• обмеження нюху та смаку – ускладнює розвиток навичок, досвіду та інтересу до різноманітної їжі, може провокувати розлади харчування.
• зниження тактильної чутливості – труднощі у розрізненні текстур, реагуванні на дотик, розвитку моторики та пізнанні предметів.

Сучасні наукові дослідження свідчать, що «дитина – дуже адаптована істота» – дійсно компенсаторні можливості у віці «чим раніше, тим краще» просто вражаючі. За допомогою спеціалізованих підходів та терапії (реабілітація, використання адаптивних технологій та розвиток компенсаторних навичок) діти з сенсорними порушеннями розвивають альтернативні способи сприйняття та обробки інформації та максимально використовують почуття для пізнання та розвитку.

Хлопці vs дівчата: світ під різним кутом зору

Навіть із науково доказових педагогічно гарних книг з проблем гендерних стереотипів «усі хлопчики люблять грати в машинки та конструктори, а дівчатка завжди обирають ляльок та книги про принцесу тощо». можна скласти високу фортечну стіну – бар’єр, через який складно перестрибнути іншій думці. Чому сформувалися такі різні підходи до навчання хлопчиків та дівчаток? Бо тисячолітня та непроста історія людства зробила так, що виконання різних соціальних ролей чоловіків та жінок було обумовлено певними соціально-економічними факторами. Все так було. Але ми живемо зараз, а не за часів «коли Адам орав, а Єва пряла». Тож які ж існують негативні стереотипи бар’єри та проблеми розвитку дівчаток і хлопчиків?

• Вплив на вибір інтересів – дівчатам часто нав’язується уявлення, що вони мають цікавитися ляльками, одягом чи турботою про інших, хлопчиків спрямовують у бік спорту, техніки, точних наук.
• Різні очікування: упередженість з математичних здібностей дівчаток, що негативно впливає на впевненість; хлопчикам заперечують вираження емоцій та інтересів, пов’язаних з мистецтвом чи літературою.
• Негативне ставлення до свободи самовизначення – обмеження можливості дівчаток у сфері «нежіночих» професій та лідерства, тиск на хлопчиків про «сильну стать» та непроявлення емоцій.

Важливо незалежно надавати рівні можливості та підтримку різноманітних інтересів для розвитку когнітивних навичок дітей для повноцінного розвитку та реалізації потенціалу.

Дитячий психологічний центр для дітей з особливими потребами  “I SEE YOU” (у Бучі та в Ірпені) завжди на стороні тих, хто сприяє пізнанню дитини.